На море - штиль, лишь легкая волна,
Точнее, рябь бежит, словно морщинки
Легли на глади Твоего Лица
А яхты - словно мелкие щетинки.
И луч закатный бликом на воде,
Как умиротворенная улыбка.
Что этот вечер и Тебе, и мне,
Когда все настроения так зыбки?
Мы Оба, знаю, хочем одного,
Чтоб в бездну укатились все печали,
Чтобы исчезло в этом мире зло,
И беды никого не омрачали.
Но Оба знаем также, что не раз
Придёт и гнев, и скорбь, и обличенья,
Но все же, очевидно, этот час
Ты подарил всем нам для утешенья.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
